Стихи на украинском -2007-2009

стихи на украинском -2007-2009

Бувало кришиш
Круглу хлібину часу
Безглуздим голубам,
Прирівнюючи нескінченність ноля
До неначатості крапки
***

Дивився в зорі я

Ти зорями дивилась в мене

***

Дівчина з волоссям пуделя

Зникла в часі

Містичним образом 

лялькового театру

***

 

Стати Велетнем, 

Щоб зорі 

лягли на волосся 

Снігом

 

***

 

Стояти твердо на землі, -

Й коріння стіп

Дістане магми

 

***

 

Еротичний поклик жінки «для всіх»

Вмер у глянці німої обкладинки

 

***

 

Дивно.Тихо.Дзвінко.

Сердце птахом в простір

Розвбиває вікна,

Що мішають зросту

 

Розбиваю стелю, 

Що тебе горбатить

Розриваю землю

Що дарма тебе тратить

 

Ти існуєш доти,

Доки ти зростаєш,

А що буде потім -

Навіть не гадаєш

 

***

 

Я так часто літав,

Що забував дивитись 

В вікно на мальовину хмар…

 

***

 

 

 

Потяг розділив час

На час відправки

Та час прибуття…

 

***

 

Кров, що я маю, 

Звідки ти прийшла?

З яких планет 

З яких зірок?..

Лише ти знаєш мене

Як клітину…

 

Всі наміри мої,

Яких я сам не знаю…

Що я зробив,

А що ще маю

 

На тілі дерева бруньки

Ростуть, щоб стрітить сонця світло

 

***

Тендітне дівча

Кавоокими очами

*** 

Стояли коні на долоні…

Мої мрії рвуться в вирій,

А на дзвоні мов на троні

Звуки що бували в Римі

 

В королівстві міжстріччя

Три великих річки

Перша - болі

Друга - крові

Третя – ціле море, -

Море крові, море болі

Й наснага до волі

 

 

 

А звуки, що бували в Римі

Все ходили, голосили,

В терціїї єднались,

І поволі, тихо-тихо,

Як брати прощались

 

***

 

Від Львова до Києва,

Від Києва до Москви,

Плечі вагонів 

Розкинулись в просторі.

А в тих вагонах -

Людські долі,

Та все більш недолі…

 

Плечі вагонів

Розкинулись в просторі,

Моїх кроків

Було вдосталь,

Моїх роздумів,

Сміху над собою,

Посмішки над долею

 

***

 

Я маю досвід небуття

Я маю досвід забуття

Буття я досвіду не маю

 

***

 

В пустелі дощ,

Красуні миються 

Під зливою

 

***

 

Давно я не кохав так ніжно, як сьогодні,

Примара щастя – ніжності завада

 

***

 

Горобина дивиться тисячами помаранчевих очей

На двох коханців, що від людського сховались ока

 

***

 

Лежиш собі на гамакові зірок,

Та пишеш листа другу… 

Соловї змагаються в мистецтві самохвальства

 

***

 

Мій будинок в самому центрі Землі.

Будинок з книжками, папером та друзями

Навколо будинку відраховує оберти Земля,

Галактика,

Та всесвіт

 

***

 

Я можу пройти крізь стіни,

Але не через двері, на яких написано

«Зачинено»

 

***

 

Поезію як ліки я приймаю, 

Що вводяться шприцем

У вену 

 

***

 

Безглуздий звичай -

Отрутою найкращих друзів

Пригощати

 

***

 

В пастці добробуту 

Вмерло свободолюбство

 

***

 

Звичка жити

Заважає відчуттю життя

 

***

 

 

 

Таке мале життя,

Що часу для зірок

Нам всім бракує

 

***

 

Стати ногами на вир далеких галактик,

Головою прогнути матерію часу,

В руки набрати зірок,

А спиною притулитись 

До теплої груби

В маленькій хатині

Матері

 

***

 

Мені наснилось, що землю

Невідома сила розриває

На дві півкулі,

І в мене мало часу 

Приняти рішення

 

***

 

Чорна діра телевізорів

Втягує в себе зірки людей

Які так ніколи й не стануть

Зірками …

 

***

 

Кволі й кмітливі

Все більше займають простору

Під будівлі

 

***

 

А борозна від хронічної посмішки

Над лівою губою

Йде розривом землі

До моєї серцевини

 

***

 

На лезі сну

Стою я в передчуванні кроку

 

***

 

Дельфіном був

Та власне зараз

Роблю те сааме,

Людей штовхаю вверх

Ковтнути кисню

 

***

 

Мене вражає 

Щирість почуттів

В комах любовних іграх

 

***

 

Я дихаю галактиками мрій

 

***

 

Сонечко на пальці

Дещо знає вже про мене

 

***

 

Стану п’ятами на пружину ефіру

Що виведе мене супутником до всесвіту

 

***

 

Довго дивився в полум’я свічки

Мов в дзеркало для гоління

 

***

 

Тому що знав полум’я кохання

Не страшне полум’я пекла -

Тому до пекла він не попаде

 

***

 

Зірковий пил збирають мої стопи 

Дорогою до Бога

 

***

 

Хто подивився в очі мені пильно

Що я забув про примару життя?

 

***

 

Дай Бог мені наснаги стати кращим …

 

***

 

Так гарно взяти твоє лице в долоні

Й милуватись посмішкою в твоїх очах

 

***

 

Коли немає сил житии, здереш із себе шкіру 

Й починеш заново жити

 

***

 

Не шкірою, а м’язам самими захованими

 

Вслухаюсь я в органні септакорди буття 

 

***

 

Як добре, коли маєш ти кохання за двох

Я сили бережу  на дзвінко-кришталеве слово

 

***

 

Хочу прожити так, щоб на моїй могилі тільки камінь

А хто під ним – люди й самі знали

 

***

 

Якщо ти маєш вибрати, кого кохаєш

То не кохаєш ти ні одного із двох

 

***

 

Ти вмієш все – бо вмієш розуміти

 

***

 

Тобі не до вподоби, що я знов погудзиково

Закриваюсь в білизну сорочки

А мені не до вподоби в чорно-білій стрічці бути персонажем …

Але я маю …

Й вона - ця сорочка - дасть мені наснаги сказати правду

 

***

 

Дивна річ -

Прошло багато років, 

А кохання зростає

 2008
***
Ніч жувальною гумкою
Прийшла до моїх пальців на гітарі
***
Чорний байховий
Вологою океанів
Смакую.
Спека.
***
Земля
Кулею ока
В любознавстві
Вдивляеться
У всесвіт              
***
Мені комфортно,
Мирно
В мальовничому мереживі
Звуків рідної мови
***
В метро побачив
Рекламу
Ассоціації йогів.
Знову Сонце
Веде свій шлях
С Заходу на Схід.
***
Пливуть в тумані          
Човни спогадів.
Все менше їх бачу
На плаву
***
Країною снів
Я йду до тебе
Люба
***
Вловив п'ять рибин                
Мій товариш                                
Одна за одною.
Не став більше
Провиряти          
Долю 
***
В дірку на небі,
Що сонцем зветься,
Засунув голову,
Щоб знати дещо
Більше.
***
Я втомывся пояснюваты Богу, 
Що маю кращий план
Буття
***
Знаю
Серед годин моїх віршів
Є мить
Мого справжнього                
Буття
***
В виру буття,                       
В течії часу.
Здивовані очі
Нерозуміння               
Безкрилих.
***
В темницю умовностей         
Потрапив той                                
Кого я вважав
Взірцем
Свободи
***
Мередіани часу
Притислись друг до друга        
Друзями після довгої розлуки.
Палю
***
Як добре без комп'ютера живеться.
Зелений чай в стакані.
***
Життя пройшло непорозумінням.
***
Прожите
Дзвінкою нотою
Зависло в пісні
Солов'я
***
Одне крило Михайло
Опустилось до пекла
В другому архангельському
Шість карт-
Тотус!                                                      
***
Кому я міг перейти шлях,
Мандруючи по Чумацькому
***
Хотілось плакати
Пустелі спека
Забрала навіть цю вологу
***
Як добре спиться в спогадах таємних
Забув би я без снів своє від Бога ймення
***
Ще мить тому
Брянчіла впереді Вічність,             
А тепер немає часу
На сповідь

***
Boun courage!
Побажав я другу-
Let it be!

***
Розірвати рубашкою душу,
Вийняти сердце.
Ось воно Cонце
На кінчику олівця.

***
Вирвати  з себе шмаття   
Бруду часу.
Промити сльозами каяття.
Крапка.